Футбольним мячем пробили стіну,
старої колгоспної ферми.
Сичі на даху перебрали вину,
щоб протяг не діяв на нерви.
Недоліки часу трощили внизу
всі ампули пеніцеліну,
тож листя опале в осінню грозу
із цукром мішало калину.
Дорогу з жадоби зорав грунтову,
велично дрібний орендатор.
Ламали з тобою ми, бугалаву
і якось минуло це, раптом...
У вікна розбиті ховав бородУ,
порубаний клен біля клуні.
Але листопад всіх голив на ходу
у межах своєї цирюльні.
А, як з Голубинівки сіру грозу
чекали , мов чЕреду пізно.
І глиняне урвище там унизу
тягло до вершин альпінізму.
Дорогу протопчуть не коні гніді;
овечі сліди на травиці
А вчора заклали діру у стіні.
Але ж, як в ній відсвічував місяць!
Автор: Буряк Станіслав
