Між нами завжди максимум "Привіт",
А мінімум незрячі очі.
Я ненаважуюся бігти вслід
В обіймах сутінків,в холодні ночі.
Я споглядаю в далечінь,
Де руки сильні й видні м'язи
На твоїм тілі як завжди
Обмаль одягу-навіщо дикі стрази.
І в ритмі пульсу-швидше,швидше
На старт стаєш-все для мети.
Я відкриваю Данте-
зі мною,певно,книги назавжди.
Та в пориванні пристрасті думок,
Коли лиш вітер розвива волосся.
Я увімкаю голосно фокстрот,
Танцюю в ритмі анаконда.
Лиш для душі кросівки,мак в волоссі...
"Фальш старт!"-Кричить суддя.О ні!
Навіщо перед стартом біг в колосся,
Навіщо розплітав русу косу?
Ти лиш кричав:" Ніколи не забуду!"-
А знову босий і в росу.
Усе взнаки:і час ,і люди.
-Милий,пора іти.
Візьми Шекспір"Ромео і Джульєтта".
-Не забуду.
Як завжди я і ти...
