![Митрик Безкровний :: [ЛИСТ РОСІЙСЬКОМУ БРАТУ]](/upload/poem_all/00558954.jpg)
|
Давай-но, брате, поговоримо востаннє,
Бо хто йо знає, що несе нам завтра.
Якщо до твого міста, Бог мій, прийдуть залпи,
Ти вже мені не повідомиш листуванням.
Якщо проллється кров моя, то ти відчуєш
І я нікого, окрім тебе не розчулю.
В екранах білих хтось прогляне – заплюсує.
Шо зможеш вдіяти, як брата змете куля?
В роки дитинства, коли ми плекали пагін,
Над усіма, здавалось, мали перевагу.
А пам`ятаєш, взимку врізалися в пагорб,
Зламали сані й не пішли у дім зостраху?
А ще хворіли, коли куртки розстібали;
В наземці милувалися пустим вокзалом
І за кутком чиїсь недопалки тягали.
Останнім снігом березневим нас змітало.
А літом мили у ставці стареньку Леслі,
Шо вударям наберезі було не весело.
Вони в макітрах боронили нас із песиком.
Ми ж п’явок з рук виймали, бо не мали весел.
На дереві тарзанка brother`s виробництва,
Лише вона, зітрухла, – згадка про дитинство
І, знаєш, хочеться туди ще раз залізти,
Та все діла. Й од хати тої значна відстань.
Покепкувати з Олі, дівчинки-сусідки,
Яка до баби заїжджала досить рідко.
Вона так бідкалась, як дьоргали калитку ,
А ми тікали якнайдалі, смішні, звідти.
Наче сталева, пуга по нозі вдаряла ,
А ми сміялись так, неначе було мало;
А як колеса з-під прицепа поспускали?
Тоді від діда нам, безсовісним попало.
Уся робота – то були для нас дрібниці.
Хоча й не завжди йшли на поміч, як годиться.
Може, покійній бабі не влили водиці;
Лишали на мороз розчинену теплицю.
Гіллям кидалися в малих плавучих качок;
У лавці жмуктили сітро собі на здачу.
Колись копицю запалили – й досі плачу…
Дорослі, мабуть, люди вдивовиж терплячі.
Вони пробачили нас, мій далекий брате,
Бо скільки ж можна там у припічку стояти
І на шрамованих колінцях їх вмовляти,
Шоби пустили зустрічати з міста тата…
Це дрібні гранулі моїх найперших вражень,
Твоїх найліпших згадок невід`ємний важіль.
Мої проблеми і твої – донині наші.
Чекаю, шо про них ти у листі розкажеш.
Якшо складеться так, шо я супроти тебе,
Чи вистрілиш вперед, чи вцілиш в мирне небо?
Російськомовний брате, то лише потреба
Тих дурників, шо цінне все гребуть під себе.
Не затискай курок, тримай, як хош, між пальців.
Дезінформація – розчинник інформації.
Відмовся від війни і не служи собаці,
Дозволь моїй розвинутися нації.
Не розбуди роками заспану пожежу,
Шоб не замизгувати плямами одежу.
Тебе ціную я й не розумію те, шо
Ти поза зони й не з`являєшся в мережі.
Доопрацюй скоріш матеріали фільму,
Де з мертвим до сих пір оновлюються титри.
Я хочу у своїй Вкраїні вільній жити,
Пишу востаннє.
Хто йо знає.
Дмитре.
© Безкровний
ID:
558954
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.02.2015 18:21:43
© дата внесення змiн: 11.02.2015 18:21:43
автор: Митрик Безкровний
Вкажіть причину вашої скарги
|
![Митрик Безкровний: [ЛИСТ РОСІЙСЬКОМУ БРАТУ] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
