Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Ліна Костенко
А їх вбивають. Нам їх убивають,
Отих, що родяться на сто років - один.
Їм жити й жити, а вони - вмирають.
І душі їх летять, як журавлиний клин.
Один - художник, малював портрети,
А хтось ученим став би на землі,
Й великі були б серед них поети,
І були б хлібороби й лікарі.
Не буде музики, яку писав хлопчина,
Як вічність стали очі голубі...
Ридала мама: "Він іще ж дитина,
Йому лиш двадцять буде навесні."
Їх убивають. Кожен день вбивають,
Найкращі йдуть від нас сини...
Вони ідуть, але вони - вертають,
Щоб захистити землю від біди.
Оксана Максимишин-Корабель
16 лютого 2015 р.
Все у нас буде добре. Після дощу виходить сонце.
