Ти така!..
Далеко не етно,
Але
в чомусь шаманка.
Ти камлаєш
так щиро,
хоч і не горлом,
а тільки серцем.
Ти, як ніхто,
Прагнеш жити
і дуже боїшся смерті.
Ти не боса
І не по вуглинах,
а по жаринах
і по розсипах слів
Ідеш.
Ти у масках,
хоча…
Під ними
точно є ТИ!
І цього цілком
ніж достатньо,
щоб іти,
білозубо всміхатись
сколам осені,
магічно просити
віршами прощення
у Простору
за кожне нОве тату,
за «недовго зроблену планку»…
Ти така…
Ну зовсім не етно!
Але така…
УрбоШаманка...