Думаєш, стала доро́слішою, розумнішою,
Найсмішніше - мудрою.
Думаєш, він завжди з тобою буде.
Говориш, що любиш,
Щиро, дитячо.
А він, наче ляльці вуду,
Голками проколює серце.
І це пробачиш!
Мине.
Поплачеш гірко...
І плач - жалюгідна зброя жінки -
Знову промаже.
Думаєш, пронесеш ці пожинки -
Тобі не важко.
Ти, мовляв, знаєш, що робиш.
Ти ж робот, тобі до снаги
Стерпіти усе.
Його звичайне лице
Раптом сяє в твоїх очах.
І саме в цей час
Він "бах!"
У спину.
Здається, і це у силах ти
Винести.
Тобою так смітять...
Вимести
Не забудь.
Думаєш, що живеш у нього в грудях,
Думаєш, завжди у ньому будеш,
А він, в найкращих традиціях Голівуду,
Буде в тобі...
Думаєш, стала доро́слішою, розумнішою -
Перебільшуєш.
Не осмислюєш,
Що коли ти найбільше до нього звикнеш,
Він просто піде
До іншої.
