Жива.
Тремчу, лякаяюсь.
Чого? Куди? Навіщо? Час.
Не піздно. Поспішаю. Не спиняюсь.
Радію. Плачу. Нащо? Жаль.
Хвилина. Мить. Пора в дорогу.
Годинник б'є тік-так, тік-так.
Старий годинник, скільки часу
Мені лишилось так чекать?
Набридло все. Старі шпалери.
Ходімо. В путь. Пора. Пора.
Ключі. Дверцята. Сходи. Двір.
Нове граффіті. Сивий хміль.
Провулок. Двір. Шалені люди.
Ай! Боляче! Колючка. В груди
Немов встромляють стріли. Люди,
Хіба вам не все рівно, що зі мною?
Так не питайте і не лайте за спиною.
Я боса. Дивно. Забула черевики.
Вітрина магазину.
Я майже вся роздіта.
То не важливо. Час спливає.
Біжу.Біжу. Тебе немає.
Мабуть причинна.
Мені немає діла.
Гукаю. Кличу. Та порожня днина.
Галявина. Узлісся. Квіти.
Заквітчаюсь і буду так ходити!
Співать веснянки. Може не замерзну.
Чекать, чекать до літа. Й з весни
Я стану часом. І думками
Я полечу на край. У вирій, із пташками.
Шукать, шукать. Тік-так, тік-так.
Годинник на зап'ястку. Руки сильні.
То дотик. Мої долоні чомусь вже сині.
Га́ряче. Тепло. Хто ти? Чи ще важливо?...
Я боса. Гай. Узлісся. Зимно.
Квіти. В волоссі сині-сині.
Та сніг - холодна ковдра. Стиха
Твої гарячі руки... Не поламали крила!
Жива.
Тремчу. Лякаюсь.
Жива. Так по-дитячи посміхаюсь.
