Покликала з собою нічка хмарки з неба...
І вітерець легкий на гілці пташечку гойда...
Щоб зранечку співати - не багато треба...
Лиш тепла днина і жменька з колосочка жовтого зерна...
Підрізали окраєць неба гострі промені - мечі...
Господнє світло рветься обійняти землю...
Подарувати першу і чарівну усмішку тобі...
Душа моя!..Не спи!..Вже голубіє небо!..
І ти прокинься,..соло ніжне заспівай...
Нехай мелодія з туманами зіллється в одне ціле...
Із кришталевим дзвоником роси розгойдують твій сон розлогі віти мрій...
Ти не тримай його,..гони!..Вже зашарілось сонечко на небі!..
Така краса - лиш навесні,..коли - світанок!..
Коли співає акапелло тиша із мрійливоі душі...
І аромат сандаловий зника в туманах...
Не спи,душа,..благаю подумки - не спи!..
Ти зранечку - щедріша на вірші...
Нехай не буде світлий Божий ранок по цимбалах!..
весняний вірш у Вас вийшов
