Відболіло... Відпекло...
Твоє місячне тепло
не відчую я на скронях.
Ти є раб своєї ролі.
Я благала: "Повернись!",
а ти навіть не озирнувся,
поспішаючи кудись,
З моєю долею розмайнувся.
А я знаючи лише печалі,
як я тебе ві сне шукаю,
забулася... від туги, болю.
Моїй душі нема покою.
Однак, не падаю, не плачу.
І засинаючи щоночі
про тебе я не мрію
Бо ти є ворог моїй вірі.
Ти ,зазнавши болю в спину,
на мене переклав провину.
Чужі помилки виправляти
Твоїм хай буде це прокляттям.
