Читаєш останню поезію або інше
і розумієш не вистарчає в них свіжости або чужої новизни
чи то весна чи просто не пишеться
а за вікном перебирають дрова
перекладаючи з колоди на колоду
бо березень ніби підтримує сьогодні твій монотонний настрій
а твій погляд намагається зловити незвичну фразу між рядків
в той час як чийсь кашель стримує тимчасове перемир'я неоголошеної війни
та незграбне натаскання клавіші exit замикає всі питання
і все... залишаються тільки дрова