Вдарило морозом по землі,
Заліпило видимість віконних стекол,
А ти все палиш всі мости,
Я горю разом з ними й прямо в пекло.
А кажуть всі, зима приносить казку,
Гарячий чай і спокій у душі.
Ні… вона приносить холод і відразу,
Депресію, хвороби та сумні вірші.
Не написалась наша казка, не закипів наш чай,
Та тільки холод пробирає все єство,
Не увійшли ми разом в новий рік,
І не спасло нас чарівне Різдво.
А віра і надія, та невмируща двійка,
Яка все воскресає, як неї не души,
Можливо, що весною ти ще вернешся до мене,
А якщо ні, то інколи хоч напиши.
Відносить вітер спогади удаль,
Та не вдається йому пам’ять стерти.
І пробирає мене зимова та печаль,
Твій слід в мені ніяк вже не відтерти.
