Ти для мене завжди починався красиво,
І завжди виливався в велику трагедію.
Та кожного разу, про все це знаючи,
Ховала знання у закутки совісті. Ну що вдію?
Як дивно для мене відбув ти востаннє.
Ніби пройшло щось незмірно болюче і невиліковне.
Я готова прощатися просто, без жодного запитання.
Все на світі минає. Я знала, що й це мине.
Ти для мене закінчився якось раптово,
Неспівмірно із розмахом твого приходу.
Прогримівши вагонами геть з вокзалу,
Стародавнім містом пішов під воду.
