Скляне поросятко завбільшки з ніготь,
Подарунок для здійснення побажань,
Хвилинку послухай ... пошепки тільки...
Тобі я довірю декілька справ.
Весь зв‘язок відімкни у країні ворожій,
Телевізори, радіо вимкни навік.
В порожнечі, як в склі, хай покинуті бродять,
І в ніщо виливають з‘їдаючу злість.
Далі .. тихо, скляне! Це лиш тільки початок!
Ти поставиш на зрадниках знаки тавра.
Хай на кожному лобі проступить печатка
Із зазначенням злочину, суми, числа.
Після цього негайно закрий всі кордони.
Ні до нас, ні від нас ходу щоб не було.
І виводь в чорні діри усі мегабомби,
І щоб знало про це й послідуще мурло.
Після цього залишиться слово сказати,
Що народ наш - не бидло, але з всього лайна
Можна тільки з зусиллями виповзати,
І щоб першою, бажано, йшла голова.
І, почистивши фронт, встановивши заслони,
І в тилу розібравшись, де свій, де чужий,
Ми встановим свої українські закони:
не збреши, не вкради, і не зрадь, і не вбий.
І тоді, о маленьке скляне поросятко,
Ми господарям власної долі й землі
Монумент подаруєм про поразки на згадку:
дурнуватій і підлій хохляцькій свині.
*Для спантеличених: "хохол" - це те, що залишається з українця, який позбувся совісті і патріотизму.
Без надії ніяк - а раптом?
