Їй сімнадцять,
Розстібнуті навстіш серце і душа.
Чудові сімнадцять, болючі сімнадцять
Хіба це найлегші? Та ні - це найважчі,
найбільш нетерплячі роки життя.
Їй сімнадцять - вона немов з воску
Її так болить, її так зачіпають слова.
Вона не навчилась ще жити їй важко,
їй важко відчути усе це життя.
В неї в серці,
клубочком скрутилася важкість,
вона пише від серця, теплі вірші.
Вона плаче ще так, по наївному щиро.
Вона любить життя та не любить людей.
Їй сімнадцять - душа під розстріл.
Хто там ранить наступний її?
То нещасне кохання, то маски людські
і не знає вона де брехня, а де правда.
Із розстібнутим серцем іде повз людей.
Їй сімнадцять,
Вона страшно боїться людей.
