Запах черемхи пливе
Густо-духмяний, п"янкий,
Пам"ять так вперто зове
В ті незабутні роки,
Де далечінь ще ясна,
Рідні мої всі живі.
Всіх дивувала весна -
Вишні й черемхи цвіли.
Світ, ніби іншим ставав -
Ніжність така навкруги!
А соловейко співав -
Слухать до ранку могли!
Згадував кожний своє:
Батько минулу війну,
Мама дитинство, а ще -
Маму, бабусю мою.
Й ще: по зарослих стежках
Йшли ми на гору й згори
Місто в вишневих садках
В захваті бачили ми.
Боже, яка то краса! -
В ній неповторність живе.
Вишні, черемхи... Весна...
Й пам"ять в минуле зове.
А для мене такою красою була Біла Церква - дво-п’ятиповерхові будинки. а поряд садки, городики, квітники в центрі міста, а окраїни індустріальн. дев’яти , а потім і вищі будівлі, але черемха і без пахли так же солодко, як в твоєму вірші, Олю
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00