Поцілунками вітру збентежений,
Осипається цвіт весняний
І кружляє по світі стривожений,
Мов прозорий, духмяно-живий.
Легким подихом зірваний падає
І в шаленому танці летить
Наче сон він тим часом пригадує
Все, що будо, і вкрадено вмить.
І на крилах прозорих здіймається
То увись- і враз падає знов
Він то синню небес захлинається,
То мов хміль розтривожує кров.
Пелюстками весна осипається
Сніжно- білим рясним дощем
Лиш від погляду серце здригається
Чути втрати біль, сум і щем.
Все довкола білим устелено
Білий світ, білий сон, білий час
Наче так вже весною велено
Білим квітом осипать нас.