Одного ранку я прокинусь,
відчувши погляд твоїх очей.
Засинаючи разом зі мною,
потрапиш в світ дивовижних ночей...
Я тінь твоя у спеку нестерпну,
промінь сонця в сірості дня,
повітря ковток в полоні задухи,
для спраглих губ - джерельна вода.
Я маю руки, що пригорнуть
в хвилини відчаю і болю.
Я маю слово, яке рани гоїть,
що залишились після бою.
Я обійму тебе, як мати,
руку на твоє чоло покладу,
щоб від бід тебе захистити,
спокійною силою для тебе буду.
Одного ранку я прокинусь,
щоб знов цілувати губи твої.
Засинаючи разом зі мною,
щоразу подякуєш долі своїй...
