Що ми знаємо про Всесвіт?
Мурахи, що роблять висновки про світ, ледве виглянувши зі свого мурашника.
Малесенькі діти-плоди, що в утробі матері вивчають усе навколо…
Первісні люди, що мають в руках лише кам’яну сокиру і вихвалаються одне перед одним «модифікаціями» та «поколіннями» інструменту.
А що? Вловили своєю примітивною антеною радіохвилю, термін придатності якої вийшов мільярди років тому, і намагаємося вивчати на основі цього Всесвіт?
Та що ми можемо знати? Земля під ногами – і та terra incognita. Будь який геніальний вчений може лишень припустити, що саме знаходиться під кількома кілометрами поверхні… Мантія? Ядро? А хто їх бачив? Чи куштував на смак?
Та що там Всесвіт, що там планета? Людина не здатна вивчити досконало навіть результат своєї діяльності за останній час… Стільки всього нахімічили, насинтезували, нареактивували… Що вже казати про навколишній світ? Жили собі жили, всі будівлі, алеї, дерева і кущі навколо знали… А тут бац – виявляється вчений, що мешкає у сусідньому будинку, відкрив десятки нових для науки видів. І де ж ті види жили, ховалися, що ми їх не бачили? Та під самісіньким носом! Тобто, на тих же будівлях, алеях, деревах і кущах, і ми їх щодня бачили! Нікуди в Амазонію їхати не треба по нові види. Уявляєте, наскільки мізерні наші знання про Всесвіт, коли тут поруч нічого не вивчено.
А як тоді вивчити такі густонаселені місця, як Рай та Ад? Скільки літератури та людської діяльності присвячено цим місцям. І що ми можемо сказати достовірно про те, як вони влаштовані? Душа людська – кажуть, її навіть зважили, тобто описали хоч якийсь її параметр матеріально… Але якщо вже людина не вірить в її існування – довести протилежне вченим способом неможливо. Хоча навіть самих людей в душах рахують…
Що ми знаємо про Всесвіт?
Але уявляєте, яка перспектива у фантастів? І не дарма – скільком речам вони, фантасти, були першовідкривачі та винахідники? Тож роботи, цікавої та захоплюючої, не менше, ніж у Всесвіті невідомого нам.
