Мов зірка ссяє на щоці,
Сльоза ще тепла, кришталева...
За що ж нам доленька усім,
Немов би клітка металева?
Кайдани в вас, не на руках..
Не на руках ваших... на душах...
Ще прийде доленька в сльозах,
До тих хто чорний нАказ слушав!
Коли прозрієте ви згодом..
Прийдете прощення просить..
Ми не пробачимо, ніколи..
За те що нам не дали жить...
За те, що діти помирали,
В нас честь і воленька своя.
Ви ж честь і воленьку віддали,
На їжу для свого царя.
