Я дивилась на неї крізь морок нічної палати -
На бліду, ніби з місяця зіткану, шкіру...
І не плакалось вже...не хотілось ні їсти, ні спати..
За плечима десь Янгол тримав мою віру...
В завіконні береза сердечками - листям тремтіла,
Виплітаючи з тіні якісь силуети...
Лікар стомлений - час крокував, одягнувши бахіли,
Внутривенно вливав мені "завтра" в катетер...
І набридлива думка снувала "якби" недоречне,
Оплітаючи серце липким павутинням....
І від станції "видих" до станції "вдих '' - безкінечність...
І байдужим дощем розповзлось хмаровиння...
Я тримала її півпрозорі тонесенькі пальці...
Від тривоги з душі всі слова відлетіли...
... Десь під ранок лягло на тендітно - знервованій шальці
Світле слово :" жива ", як метелик несмілий....
ЛЮБО,
БАГАТО ХТО НАЗИВАЄ ТЕБЕ "СОНЕЧКОМ"...
СВІТЛО ТВОЄЇ ДУШІ І ГАРЯЧА ЛЮБОВ ТВОГО СЕРЦЯ ЗАРАЗ ДЛЯ ДОНЕЧКИ ЦЕ НАЙКРАЩІ ЛІКИ! МИ ВСІ ПОДУМКИ З ТОБОЮ І ЧЕКАЄМО НА ПОВНЕ ВИДУЖУВАННЯ ТВОЄЇ ДІВЧИНКИ! НЕХАЙ РАДІСТЬ ЗНОВУ ПОСЕЛИТЬСЯ У ТВОЇЙ РОДИНІ І В МАЙБУТНЬОМУ ОМИНАЄ ЛИХА ГОДИНА!
ВСІ ТВОЇ ДРУЗІ ЧЕКАЮТЬ З НЕТЕРПІННЯМ НА ХОРОШІ ВІД ТЕБЕ НОВИНИ!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЩИРО ДЯКУЮ, ПАНІ ОЛЕЧКО!!! З ТАКОЮ ПІДТРИМКОЮ, Я ВПЕВНЕНА, ВОНА ШВИДКО ПОВЕРНЕТЬСЯ ДО ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ!
Мила Любочко, таке горе вам вдалося пережити...
Нехай небесні сили охороняють вас і вашу донечку у Божій ласці. Швидкого одужання доні, а вам- сили і наснаги
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00