Ми з нею однієї крові,
Що там говорити про життя?
Вона колись була в неволі,
Тепер у цьому замку я.
Колись її взяли під варту,
Мене ненавиділи всі також.
Колись її вели на страту,
Мені ж гострили чорний ніж.
Колись у мене вкрали юність,
У неї вкрали все близьке.
Колись у ній убили совість,
В мені убили все людське.
Колись бажали її смерті,
Мене всі проклинали гірш,
Колись вона була відверта,
Колись була я всіх добріш.
Колись вона сміялась і співала,
А я любила це життя.
Колись вона так низько пала,
А я бажала забуття.
