Вона носила сукню кольору небесного,
Любила ввечері пити міцну каву
І завжди слухала довгі розмови його
Хоч, бувало іноді, ну зовсім не цікаво.
Любила, коли її шкіра відблискувала сяйвом
І просто обожнювала носити корсети,
А йому не подобалось, він вважав усе це зайвим,
Побажань не почуто, вони на різних планетах.
Завжди на прогулянку взувала високі підбори
І обов`язково вдягала модну спідницю.
Через це багато перехожих уявляли її ніби голою,
А він мовчки йшов поруч, він кохав цю дівицю.
Так пролітали місяці,проходили дні за днями,
Він нічого не казав, а вона говорила все прямо.
Вона ставала ідеальнішою і вже не була з ним ночами,
А він терпів, бо був закоханий у неї до нестями.
