Сьогодні день - війна, і час - війна...
Так страшно жити кожен день війною.
На ворога стіну, йде нас стіна,
Лишає море крові за собою.
Рік крові, рік смертей - маминих сліз.
Чи варта мрія таких жертв? Не знаю
Тіла на полі, мов трави покіс....
Коса війни життя косить безкраю...
А далі що? А де кінець біді?
Хто знає, хто підкаже? Де спитати?
Чи воля проросте в смерті сліді?
Чи буде далі кат на убивати?
В очах жага до волі, в серці - жар.
Під гради він біжить і помирає,
Лишає пам’ять родичам, як дар.
Гіркущі сльози, як полин лишає…
