Моя темниця- зрячим здалася би раєм
Вчений втупився б в обдертії стіни
Поет написав би, як ці грати кохає
Інші просто любувались невпинно
В ній не видно пасток чи примар по ночам
Не морить голодом, не давить на сум
Тут немає печалі, далеко від нервів і чвар
Тут спокій і тиша, просто зіграй у цю гру
Віддай найменше, що завжди було в тобі
Його цінність така відносна й по суті мала
Постав на ваги те, що ти отримав в замін
А з іншого боку, проста почерствіла душа
Вона охопить тебе з головою і тут же ковтне
Ти забудеш минуле, майбутнє спалить до тла
Вона не врятує тебе , а вб’є, як убивала мене
Вона- це моє спасіння, моя одвічна тюрма
