бо є ніч що впадає в місто
як в око піщина
і темно і дико і сліпнеш
а тіні ростуть і ростуть
між пальцями квітнуть
а скільки тривати
скільки нам ще тривати
як вітер у високих травах
(де не проступитись)
як темінь між густим корінням
(куди не влізти)
бо є ніч що впадає в місто
як стигма
і млосно і тихо і холоне шкіра
а нам ще тривати як кровотечі
тривати як ріки впадати в іншого
більшати
у горлі тривати задовго до слова
за мить до любові
коли тривання в солоному лоні
витворює друге тіло
бо є і ми
що падаємо в ніч як камінь у воду
як гора в ранкові тумани
без бризку
бо є тіла
у які впадаємо задовго до смерті
за мить до світла
і триваємо вічно
хоча не повинні
