ВІЗА / З ЦІЄЇ КРАЇНИ / ЯКОЇ ТИ НАЦІЇ
Тукалові І.
Кажу йому, давай звалимо нах*й з цієї країни,
Все одно в ній ми будемо
Тільки своїми,
Якась пробл*дь буде розказувати як
Нам жити,
На, потримай, бичок, поки я заряджатиму
Карабіни.
Він мені каже:
- Навіщо валити? Можна зробити візу,
Виїхати з нею до Єгипту, чи краще Тунісу,
Ловити рибу на березі моря, не виходячи із запою,
Ця країна, як третій сифіліс,
Остаточно вже
Не загоїться.
Нах*й візи, кажу йому, нах*й візи,
З візами завжди можна вернутись –
Візи – це як потойбічні шлюзи,
Візи – як невидимі сонні резерви,
Сонні артерії, сонні нерви,
Віза – це голос на дні твого чорного
Горла,
Можуть аукнутись,
А можуть помогти
Захлинутись.
Він залишається, він знає своє,
У нього добре серце,
Знімне житло,
Стабільні відносини.
Каже, доберешся, напиши,
Що живий,
Грьобаний ти поет із інтимним
Відчуттям осені.
Коли я вернувся назад,
Його уже не було – переждав
Всю депресію і виїхав в Чехію,
Рве бабло на протетиці і імплантації.
Батьківщина – це там, де тобі все одно,
Якого ти кольору,
Якої ти нації.
ID:
596433
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.07.2015 20:00:48
© дата внесення змiн: 28.07.2015 20:00:48
автор: Мирослав Гончарук_Хомин
Вкажіть причину вашої скарги
|
