Вище неба лети,
Ти, лебідко моя, білокрила,
У глибини пірнай,
Досягаючи сАмого дна…
У полоні мети...
Ти мої ж бо наповни вітрила,
Якщо любиш – кохай.
Нехай квітне навколо весна.
Чого хочеш – проси...
Хай здійсниться і твоє бажання.
Трунок щастя пізнай,
Хоч гіркий на вустах його смак...
І на крилах неси,
Свою ніжність... Так ніби востаннє,
Якщо любиш - кохай,
Коли літо палає отак.
Ти до мене приходь
Повсякчас - серед дня, серед ночі…
Серце-душу не край -
Сум давно вже кубельце тут в’є...
Тільки радість приводь...
Хай сміються завжди твої очі,
Якщо любиш - кохай...
Хоча осінь дощами вже ллє.
Ні про що не жалкуй,
Ти, лебідко моя, білокрила,
Бо життя – небокрай...
Ні початку, ні краю нема...
Все що маєш - шануй…
І здіймайся у вись.... Що є сили,
Якщо любиш - кохай,
Бо вже скоро…
так скоро - зима…
Якщо любиш - кохай!...
Вже зозуля закувала...
Якщо любиш - кохай!...
Не чекаєш до Купала...
Якщо любиш - кохай!...
Хай весна в душі прибуде...
Якщо любиш - кохай!...
І весни навік не буде не буде.
AKM відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і відчувається щось таке щиро українське 
