1) * * *
Сто рож на сторожі раю.
Криничка – немов капличка.
Народжуюсь і вмираю –
де річечка невеличка.
Вслухаюсь у диво тиші.
Дерева крильми тріпочуть.
Змістовно мовчить Всевишній
і дивиться квітами в очі.
2) * * *
віддам свій світ у хороші руки
за острів безлюдний серед океану лісів і трав
хай він буде у бермудському трикутнику тиші
щоб ніхто мене не знайшов… майже
3) * * *
золоте листя злітає вгору
до самотнього дерева віт
і враз всупереч всьому –
ЗЕЛЕНІЄ
4) * * *
бруньки – зелені діаманти
колись стануть золотом
без проби
5) * * *
дерево через поле перескочило
чи то я стоячи на місці
вкотре долаю відстань
6) Залиште мене…
Залиште мене в цьому літі
в затінку цих дерев
Залиште мене в спокої
марні щоденні турботи
напівпримарні одноденки-люди
Залиште мене
хоча б тут
в Паперовому світі
7) * * *
світ на папері
набагато кращий
бо коли що –
можна порвати
або спалити
тим більше що
ніхто не постраждає
крім тебе самого
8) кілька слів про себе
п’ю полум’я
розпалюю ватру води
землею дихаю
ходжу в повітрі
очима будую хату
9) * * *
слізьми поливала квіти
весь день
аж виросли вони вище неба
і тепер мені
всю ніч світять
може до ранку зірву їх
в найбільший у світі букет
і принесу тобі
щоб не зів’яли
10) * * *
у вазі твоєї душі
жодна квітка не в’яне
крім серця мого
11) * * *
тихіше за тишу
вибухнуло щось в серці
12) * * *
говорити однією мовою
ще не значить порозумітися
балакайте хоч усіма на світі
та гріш тому ціна
якщо ви не здатні хоч однією
помовчати
13) солодкі секунди
медові спогади
подрібнив на солодкі секунди
і ношу їх в серці
наче краплинки роси
може хтось дізнавшись
про що вони
сказав би крутячи пальцем біля голови:
які це спогади коли цього не було?
я б мовчки
на папері відповів
що не ношу годинника
тому не знаю про час
і плутаю майбутнє з минулим
але яка різниця
спогади це чи мрії
коли спливають солодкі секунди вічності
щоб повторюватись щораз по іншому
14) * * *
забрав би берізку з гір
з собою в місто
але вона відірвавшись
корінням від землі
швидко втратить силу і всохне
ми наче дерева
викорчувані з коренем
теж втрачаємо силу і всихаємо
але дуже-дуже повільно
наче смерть
насолоджується нашим конанням
танцюючи
15) * * *
милуючись красою лісу
не помітив як став деревом
отямився тільки тоді
коли зрозумів –
мене зрубують
16) * * *
вірші були досконалими
поки я не переклав їх
на паперову мову
на жаль мало хто читає
поміж слів
17) * * *
коли ні на одному полі
не залишиться ні однієї кринички
земля осліпне
і не бачитиме своїх дітей
тому забуде
як бути матір’ю
і як це взагалі – народжувати
18) * * *
вода тамує спрагу людьми
все менше людей п’ють питну воду
все більше її забруднюють
19) * * *
така тиша
що здається
барабанні перетинки
лопнуть
20) Не читайте цей вірш!
Дякую, що не послухались.
Це власне і не вірш, але,
якщо ви це читаєте,
то очевидно не відкинули попередніх
і не погордуєте наступними.
21) * * *
коли з плодів зняли заборону
вони перестали бути солодкими
22) * * *
сад в середині хати
одночасно цвіте і плодоносить
звиваючи гнізда для своїх птахів
23) * * *
Чую як співають птахи,
тече струмок,
сміються щасливі…
Чую – із під землі
чи під землею.
Не тямлю – де я.
є щось цікаве, щось яскраве, креативне. не все однозначно на "плюс". але, чоловіче, тре з ним щось робити. із цієї глини образів треба ліпити амфори, щоби наповнювати поезією для спраглих душ.