візьму пензлик і намалюю
оцей світ без красивих прикрас
нехай люди дивляться,як на дивную
лиш я знаю,що йе все окрас
що зараз немає любові
що люди продажні волів
що всі хто нервує-здорові
і,що полягло за ідею багато голів
що зараз немає свободи
а хочеш боритися-помреш
що зараз підступні угоди
а знайдеш оману-життя не знайдеш
візьму пензлик та фарби чудові
й розмалюю цю дійсність чудну
нехай криють й висміюють мене у промові
та мені всеодно,бо маю ідею одну:
намалюю всім бідним хатинки
затишні,маленькі та лише свої
щоб з віконець дивились вони на сніжинки
та все це лише ідеї мої
намалюю бездітним-дитину
уявляючи радість та сміх
і продовжу малюнком життя я стареньких на днину
бо я знаю,що жити не гріх
намалюю засмученим щастя
а самотнім-звичайно любов
хай у душі заграють вухасті
і життя поверне собі барви все знову і знов
намалюю багато я світла
й розпорошу багато образ
щоб кожна людина лишилась привітна
й не сумувала всякчас
візьму пензлие та намалюю
нехай кажуть,що мабуть смішна
та не зважу на них й подарую
країну удачі й відвага там буде рясна
там не буде вже смерті і зла
та країна буде повна любові
та розляю по ній всі ті барви,що сама принесла
ну бо щастя тут буде в основі
тут всі будуть радіти весні
не отримаєш злого у слові
все це буде,неначе у сні
будуть тут почуття всі драйвові
так я знаю,що все це лиш мрії
і не в силі усе це здійснити одна
та якщо не втрачати надії
мрії здійснюються-знаю здавна
