Проходить час і ти ступаєш на ті ж самі граблі. Забуваєш про свої принципи і довіряєш своє, і так вже покалічене і розірване на дріб`язок серце, адже віриш. А раптом саме зараз все буде чудово, раптом це те, що так довго шукала. Через малий проміжок часу ти розумієш, що тебе знову кинули в цупкі лапи обману і самотності. І тут постає думка: «Я справді не варта того щоб бути щасливою? Я не заслуговую на жіноче щастя?»
Задумалась…
Можливо це просто той шлях, який мені потрібно пройти, та сама дорога до щастя. Але коли ж все буде добре? Скільки ще терпіти цю погань?
Хоча, якщо все так, значить я не варта того усього. Так, я не ідеал, але готова віддати все, щоб бути щасливою в обіймах того самого. Того з міцною спиною, за яку можна сховатись. Того якому хочу народити дівчинку та хлопчика. Того, якому буду куховарити і цілувати вранці.
Знаєте, бувають такі моменти, коли відчуваєш себе непотрібним. Найбільше в такі моменти чекаєш, що ось зараз, якимсь дивним чином, про тебе згадають потрібні люди і вирвуть тебе з лап цієї незрозумілої самотності, але нічого не відбувається; саме в ці моменти я готова все віддати, щоб тебе хоча б на хвилинку обійняли..
18.11.2014
