Ми – нове покоління,
Не люди, а просто створіння.
Не знаємо хто ми є,
Лиш світ проблем для нас існує.
До мрій збудували кілька тисяч стін,
Йдемо не до тих вершин.
Всі одягнули на обличчя маски,
Давно розтанули дитячі казки.
Забули те, що в серці тліло
Воно давно вже згоріло.
Остання надія…
Відлік: один, нуль… померла мрія.
Забули про все хороше,
Дні стали лише непогожі.
Розуміємо цінність хвилин,
Коли життя завершує свій плин.
В людях людяності вже немає,
Кожен тільки собі помилки пробачає.
Дружба, кохання? Нам не відомі.
Наче живі, але в комі.
Забули, коли бачили востаннє зорі,
Коли тонули в чиїхось очах, наче в морі;
Коли свого серця ритм відчували,
Коли з радістю звичний світанок ми зустрічали..
А життя йде, біжить
Зупини цю чарівну мить!
Зроби кращим наш світ,
Це не просто день, це твій черговий політ.
Якщо довелося впасти, то треба встати,
І знову з початку почати,
Щастя в кожній хвилині вбачати,
Жити, а не існувати!!!
