Ночі темні і тихі, і я поміж них - наче тінь
Заблукала в серпанку вже майже-осінніх туманів
Срібний серпень - як сон, гроно зір і дитячих видінь,
Обіцянок, падінь, і обманів, і самообманів.
От якби твою руку в мою, і щоб далі - межа
Срібна грань під ногами, а там - хоч і вічна безодня
Лиш якби не була я така безпросвітно чужа,
Лиш би ніч не була отака безпросвітно-холодна,
Лиш би поряд з тобою - під крилами, або без крил
Лиш би душі чи пальці сплести під безмежжя покровом
От якби я насправді була варта віри і марних зусиль,
От якби ти насправді не був тільки сном світанковим...
27.VIII.2015
