Ти торкалася нотами, наче пальцями, до плечей.
Ти чуєш овації – і пече.
Це також сенсації. Все не те.
Торкаєшся пальцями за живе.
Шепочеш мелодії, з розуму зводячи
І роздягаєшся, позбавляючись одягу.
Обіцяєш залишитись. Знову потяги.
Тікаєш із вітром, ховаючись в протяги.
Пишеш, що скучила. За десять до сьомої
Будиш дзвінками, коли я спросоння ще,
Забуваєш про крАпки, нехтУючи комами,
Торкаєшся нотами, торкаєшся словом Ти.
І знову зникаєш від мене, від музики,
Волосся фарбуєш з рудого у русе Ти,
А я прошепочу: «Постій. Досить йти»,
Стань акордами щастя, а не самоти.
12.09.2015р.
(с) Кучерявий
#Кучерявий
