Ми так боїмося бути нав'язливими,що здаємось байдужими,
і кохання прагнемо щирого,не віддаючи ні каплі взамін.
Ми нестерпні до того, хто нами до болю простуджений,
хто встає і вставатиме із побитих нами ж колін.
Пропонуємо любов уже далеко не першого сорту,
ми представники купівлі-продажу на ринку почуттів.
В кохання граємо, як в спорт, на тенісному корті,
змагаючись, хто більше назбирає виграшних м'ячів.
В страху за правду - упевнено говоримо солодку брехню,
із медом, цукром чи джемом не так вже й важливо.
На сніданок, обід і вечерю завше смачненьке меню,
байдуже післясмАк - головне, щоб звучало красиво.
Чужі полиці заповнюємо обіцянками захмарними,
зі швидкістю вітру випускаємо з вуст легковажні слова.
Всі наші ролі є насправді такими мізернО-бездарними,
стару маску скидаємо - на черзі знову нова.
Отак і живемо - в театрі невмілих акторів й невдалих сцен,
сміємось крізь зуби, сльозами загладжуємо провину.
А життя - то ж не сукупність театральних чи спортивних арен,
життя - одне й єдина роль у ньому - це Людина.
