Мене, будь ласка, не забудь!
Коли весною, в теплу днину,
Прийде у душу спокій дивний,
І ти пізнаєш суть життя,
Ти не забудь свого митця.
А може я сказав дурницю?
Який митець? Так - вільна птиця,
Яку зігнали із гнізда,
І на лету зухвалім, дикім,
Хтось нарече уже - великим,
Потім піймають за хвоста,
Заставлять вмить зробити вибір:
-''Чи ти співаєш вільним й битим?
-Чи дім твій - клітка золота?''
Не хочу жити в клітці ситим,
Не можу їсти із корита,
Мораль в цій пісні - річ проста:
Коли вже дзьобнув крихту жита,
То пташку можна приручити,
Підкинуть ще і ще зерна,
І вже не птах ти, а ягня.
Мене, будь ласка, не забудь,
Коли осіннє листя впаде,
Ключ журавлів - на південь ляже
І я зберусь в останню путь,
Мене, мій жалю, не забудь.
Мене, благаю, не забудь,
Коли кришталь у оці синім,
Озера закує мороз в долині,
Ти принеси ромашок жмут,
Де вічний спокій і печаль,
Мене, кохана, не забудь!
Усе закінчилося.
Жаль.
Ль?
Козаки-характерники не боялися смерті, пояснюючи смерть - відживанням старого і народженням нового, досконалішого. Та хіба те що любиш забувається? Воно проноситься через віки. Дуже подобається мені Ваша творчість
LeGrand відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Ви дуже люб'язні, щиро Вам дякую, насолоджуйтесь..,
