Чи чули ви поезію землі високу,
Яка так пахне земним соком ?
Прислухайтесь:
Вона у травах степових,
В дзвіночках ніжних лісових,
Вона у вітру польовому,
Вона у царстві водяному.
Бринить і тішить, і п’янить.
Прислухайтеся хоч на мить…
Відчуйте соків цих бродіння,
Життя людського це коріння…