Повівав над озером вітерець,
просив сірі хмари на танець,
хмарки довго опирались
і танець не починали.
Завмирали над озером хмари,
милувались на гори з лісами,
де вже осінь тихо ходила,
листя багрянила і золотила.
Тільки осінь залишала
хвойним красуням голки зеленаві,
залишались незмінними вони,
щоб сусідкам додати краси.
А над озером розлогі хмари
пливли собі тихо далі
сталево-сірими куполами
над справжніми церквами.
Зачіпали шпилі високі,
милувались пильним оком
і жовтіли очеретяні береги,
хилились верби до озерної краси.
Фотографія автора.
18.10.2015.
Івано-Франківська область.
