Нема вже нікого і це вже біда,
Та, мабуть, не було ніколи.
Наш гетьман країні тепер — тамада,
Як бульбашка від пепсі-коли.
Верховная Рада — як мутний сироп,
Там сваряться люди заможні.
Міністрами рулить якись остолоп
І каже — кишені порожні.
Чекати не треба на гарні часи,
Все гірше і гірше народу.
І хто там співає про краплі роси?
І хто там казацького роду?
Навіщо наш прапор у гору летить,
Яка там нагорі свобода?
Ця влада Майдан поховала за мить
Не вмерла скотяча порода.
Замовкли герої до кращіх часів,
Та час нікого не бентежить.
Не чути натхненних, живих голосів.
Навколо примари та нежить.
На що сподіваться — Надії нема,
Та треба шукати Надію.
І досить терпіти у свого керма
Цю владу — продажну повію!
17 жовтня 2015р. (більш докладніше на сайті автора)
