У містечку знов переполох,
чути звідусіль лиш: "Ах!" та "Ох!" -
вкотре закохавсь барон і ось
придане до замку понеслось.
А за ним й місцева юна краля -
від страху́ вся сполотніла Галя.
Так нервово мнула край фати -
Синьої боялась бороди!
І страшний же, і суворий... Знала.
Голодом морив дружин! (казали...)
Балачок він не терпів й новин,
припадав частенько так до вин.
Не всміхався. Не носив і шаблі...
Ще й тримав коханку в срібній залі!
Виявилось зовсім все не так.
(Дівчина зраділа - добрий знак)
В замку юнку сам барон зустрів,
до кімнат галантно він провів.
Розпитав як справи в батька-неньки,
чи в дорозі їй було м'якенько.
Й сам був видний (аж ніяк не грубий!),
зібраний, скупий у жестах, гордий...
Темна борода з відтінком синім
Додавала мужності і сили.
І, до того ж, кожен день барон
сукні дарував (новий фасон!),
перли, діаманти... Захмеліла!
Та й розваги ж - всі, які хотіла.
Догоджав, леліяв як лиш міг,
кожним рухом ніжив і беріг.
І незчулась юна краля як
закохалась до безтями так!
Все ж була єдина заборона:
не заходить в кабінет барона.
(Жінці ж не дозволь лише щось - враз
цьо́го і захочеться нараз!)
Баронесу так цікавість з'їла,
що не спала, ласкам не раділа.
Сохла на очах, марніла... Ах,
вередливий організм дівах!))
Дочекалась хвильки все-таки:
увійшла, відкрила всі замки -
у столі, у скриньці, в темних шафах...
І одна їй стала злісним штрафом -
вся битком наповнена до верху
фото "Ню" дружин, коханок! Стра́ху
не відчула. Бажане збулось...
Гикавка зловила з злості! Ось
ця красива (хоч і пишне тіло),
а в цієї личко дуже миле.
Ця - блондинка, та - в усмішці гарна,
а в тієї - вигин... (Ох же й плавний!)
Та - висока. Ця - струнка... А та -
мов моделька - вміла і гнучка.
...Із лиця вже баронеса спала -
конкуренток стільки не чекала!
(Хоч й минулі, але ж...) Як він смів?!
Й після них всіх ще й її хотів!
Ах, негідник! Й звабниці ще ті!
Безсоромні! Гарні... Молоді!...
Ревнощі, мов кліщами схопили.
Серце зупинилося... Застило.
Ввечері у замку - траур. Тихо,
лиш барон у чарці топить лихо....
Доля в нього вже така! Шкода..
Ніч. Самотність й... Сива борода.
..........................................................
Бережи свого коханця, жінко!
Не тримай де ніжно надто чіпко!
Насолоджуйсь волею й єднанням,
в злості не марнуй п' янке кохання!
Ох і байка...а мораль яка милозвучна, яскраво виражена...Ти Фіно просто мастак у тому що робиш...фахівець,талант і чудовий поет.. .дуже класно...дуже...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко, я вже розчервонілась, як мак - по самі вуха
Дякую тобі, серденько за такі теплі слова!
Мені правда приємно, коли тобі припадає до смаку - я старалась 
Приємно, коли Вам подобається 
Дякую, що заглянули
казочки від тебе! 
Вечірня казочка)
