Між полями, на межі,
виросла ліщина,
Покохала козаченька
сирота-калина.
Білим-білим цвітом цвіла,
як до шлюбу вбралась,
Вдень-від сонця захищала,
вночі-цілувала,
Козаченька молодого,
спраглими устами,
А під ранок розімліла і...
'' коса під камінь''-
зломалася.
Заспіває жайвір в полі-
сонце зустрічайте!
Засвистають козаченьки-
в похід проводжайте!
Проводжала, цілувала,
сльози гіркі лила,
Обіцяла дочекатись:
-''Повертайся милий!''
Без матері виростала
одна, при стежині...
Повів милий вороного,
по Дніпру, в Низи'ни.
Налетіли круки з лісу,
кров дівочу пили,
Обірввали квіти білі
та й занапастили.
А тим часом ліщинонька,
збоку підростала,
Співчувала, доглядала,
сльози витирала,
Як вертались бусурмани-
то стіною стала,
Захистила калиноньку,
а круків прогнала.
Заспіває жайвір в полі-
сонце зустрічайте!
Зассвистають козаченьки-
хлібом привітайте!
Де то поле ,та криниця,
де та рута-мята?
Де та стежка, де калина,
де межа зімята?
Невже всохла без кохання,
цвітом землю вкрила?
Невже мене не діждалась,
де тая могила?
Заспіває жайвір в полі-
сонце зустрічайте!
Засвистають козаченьки-
весілля гуляйте!
-''Не журися козаченьку'',-
промовля ліщина,
-''Одягай сорочку білу-
тут твоя дівчина!''
-''Ти діждалась, уціліла,
мене виглядала?!''
-''Ти не знаєш, що тут було,
як я бідувала!''
-''Минулося голубонько''-
мовила сусіда,
-,,А як меньше будеш плакать,
лихо вас обійде!
І щоби свати не знали!
Бо то буде сміху...''
-''Якщо любиш-то житимеш''-
шептали горіхи
на ліщині,
Як дзвіночки в травах:
-''Люби щиро козаченька''.
У К Р А Ї Н І-С Л А В А!!!
Гарно,LeGrand! Читала, перечитувала і все відчувала: то мороз по шкірі пробігав, то сльоза на очі, то усміх...Дякую за задоволення...
LeGrand відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, що вибрали мій витвір для читання, заходьте на мою сторінку частіше, там знайдете для себе ще щось хороше...мабуть ) і дякую за позитивний коментар...
заходьте на мою сторінку частіше, там знайдете для себе ще щось хороше...мабуть ) і дякую за позитивний коментар...
