Коли слово уперто мовчить,
тоді струни душі тихо рвуться.
І здається, здається ще мить
душа з серцем у небо здіймуться.
Коли очі уперто не сплять,
тоді серце у грудях товчеться.
Всі думки в голові так болять,
але слово мовчить, не озветься...
Коли все навкруги спить у сні,
я співаю душі колискові.
А вона струни рве у мені...
Лиш натягну нові, рвуться знову.
Не спокійна ні ніч, ані день.
Все в тривозі давно потонуло.
Радість чую далеко дзен -дзень,
Десь блукає, дорогу забула.
