Я одягну осінню маску
І листя грітиму в долонях.
Депресія розкаже казку,
Що аж болітиме у скронях.
Усі говорять так багато,
Я слухатиму лише Ліну.
Вона казала сиву правду:
«Усі слова були чиїмись!».
Осінь шепоче небилиці
І обійма сивим туманом.
В руках тримаю попільницю,
Зігріта вранішньою кавою.
Думки мене нещадно нищать,
Крокую я куди - не знаю.
Птахи летять у небо вище,
Я з ними подумки літаю.
Я одягла осінню маску.
Вона закриє всіх від мЕне.
Від інших вже не прагну ласки,
Живу по-своєму - шалено.
дякую)....
глибоко...
