Багряне листя клени осипають,
Дзвін тиші стукає у стовбур дуба,
Лелеки Батьківщину покидають,
Курличуть,
кличуть,
обіцяють,
Коли спаде зимова шуба,
Назад додому прилетять.
Не кличте нас в краї далекі,
Бо ми є люди - не лелеки,
Не дав Господь людині крила,
Та й ненька наша б не простила
За зраду.
Тут будувати треба хату,
Тут наречену обирати,
На вірність разом присягати,
Та разом на рушник ставати.
Кому ж бо знати, як не вам,
Що значить-вірність?
У дорогу,
Візьміть з собою ту небогу,
Тримайтесь вкупі все і всюди,
Щоб не розбили злії люди
Надії ваші-повернутись ,
До того краю, в ту родину,
Де повідала мати сину,
Про вірність вашу, лебедину.
Прийде весна, прокинеться природа,
Задзюркотять струмки, зі стріх закапає вода
І ви повернетесь де воля, де свобода,
В достаток- до свого гнізда.
2007р
