Стоїть хата невеличка,
гарна як квітуча дичка,
біля неї Ганночка,
пані, а не панночка.
Жвава молодичка
як синиця-птичка:
у коморі і надворі,
і у хаті, і у полі.
Дасть усьому лад,
уперед швидко й назад:
від кухні до комори,
у саду і на городі.
Уже вечір настає,
і сонечко сідає,
миленький скоро прийде:
“Вечеряй, серце моє.”
А як вечір закінчиться,
може щось іще присниться,
справді день здійсниться,
а у хаті не сидиться?
Вечір з танцями у клубі:
“Будем танцювати, люба?”
Місяць, зорі і ліхтарі
світилися до зорі.
Фотографія із інтернету.
5.11.2015.
