Я люблю твої зелені очі,
Найтепліші зорі на землі,
Я вбачаю їх у снах щоночі:
Полохливі, ніжні і ясні.
Скільки марились мені у ранках,
Скільки днів прогнали дощових,
Це моя прихована відрада,
Мій надійний і незланий щит.
Все отак: ішло і без оглядки,
Світ крутився в зареві орбіт,
І без твого імені здогадки,
Я, мабуть, забуду алфавіт.
І без твоїх рук, без твого сміху,
Я, мабуть, світила прокляну!
Щоб тебе читати, немов книгу,
Я у слід пів світу обійду.
Щоб дивитись у зелені очі,
Ніби в серце степу і лісів,
Я нічого не бажав й не хочу,
Крім оцих відтінків й тихих снів...
