Жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні присвячується
- Мамо, що сьогодні їсти?
Нема ні хліба, ні сальця.
Все забрали комуністи,
Вивезли із нашого сільця...-
- Не журися доню, якось буде.
Підемо з тобою на город,
Там бур'ян росте повсюди,
Десь кропива є і пан горох.
А може найдемо лушпини,
Зваримо пісненький борщ...-
Та в очах - безпорадні сльозини
Котять цівкою мов дощ.
-Обіцяв ще тато принести,
Окраєць свіжого, пухкого.
Почекай ще трішки, потерпи,
Або засни моя убого...-
А батько важко гарував,
В колгоспі з ранку до вечо́ра,
По крихтах зерна ті збирав,
Але не оминули горя.
Й стогнала з голоду Вкраїна -
Родюча зазвичай неня-земля.
І зосталася тільки руїна -
Мертві поля, бездиханні тіла.
О, Господи, змилосердися,
Чом так мучили нещасний люд ?
О, світе-світе схаменися,
Бо прийде скоро Божий Суд...
24 країни світу визнали Голодомор 1932-1933 років
в Україні, як акт геноциду українського народу.
Світла пам"ять безвинно загиблим.
Не дай Боже пережити таке жахіття! Хороший вірш, щоправда трішки збивається ритм, та нічого майстерність прийде з часом, то діло наживне.
Мандрівник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть немає страшнішої смерті чим поволі вмирати від голоду, кати свідомо йшли на знищення української нації, хто ще не встиг померти, того висилали десь на Сибір і тд, мабуть і зараз їхнім нащадкам Україна як більмо на оці, не дай Боже нікому таких горе - сусідів