30.11.2015* 17:30
НЛО.1. ПСЕВДО ЛІТАК
Це був, судячи з усього, 1996 рік.
Я вже не працював у Володі Максимова, але по старій пам'яті він продовжував запрошувати мене у компанію на рибалку.
Я не рибалка. Грибник. До Чорнобильської аварії брав більше 50 видів грибів. Але тут була інша мотивація: Володя не міг їздити на рибалку сам, рибак він десь на рівні професора від цієї справи, але, як не дивно, рибу тільки ловив, бо тоді ще ходив у парубках і чомусь рибу не їв. Тому всю наловлену ним рибу я забирав. Досі пам'ятаю, як один раз після зимової рибалки привіз додому два великих целофанових мішки риби.
Була рання осінь. Лагідна. Сонячна. На рибалку поїхали втрьох - видатний рибалка Володя, його підлеглий Вітя - майстер на всі руки і я, який виконував функції шеф-повара та того, хто на підхваті.
У Володі було улюблене місце - напроти села Хрещатик, на протилежному березі Дніпра, маленький півострів з могутніми дубами. Це місце називали ласкаво "Дубки" і наша компанія вже бувала там разів сім.
З Києва виїхали у п'ятницю зразу після закінчення роботи, це десь в годин 17:00 (екіпіровкою уазика Вітя займався весь день), а на місце приїхали - вже почало активно темніти. Швидко кожний поставив собі палатку, потім розвели вогнище, повечеряли і лягли спати. Рано вранці Володя підняв нас, ми швидко надули його "душогубку" - гумовий човен, і він на веслах тихо пішов у бік острівця, що був на відстані метрів 300 він нас.
- Ну що, Матвійович, покимарим? - запитав Вітя.
- Та треба ж...
- Мирославович причвалає десь на два дня.
- Ні, вже не буду.
- То і я ні. Зробите яєчню?
Поснідали. Потім робили балабухи - по спеціальній рецептурі так готується піджива для риби: ми змішували з глеєм кашу, додавали муку макухи, ще поливали олією, а потім робили кулі і складали в тіньочку.
Нарешті вся підготовча робота зроблена. Ми навіть на лузі накосили трави в палатку - як запаморочливо солодко спиться на такому матраці!
Я приготував все для вусі, бо Володя привезе гарну рибу і будемо варити вуху - традиція. Вітя став на березі і почав сам рибалити. А я стояв і любувався краєвидом і розмірковував: помалювати мені чи почитати загораючи.
Було десь 12:30.
І раптом мені здалося, що на мене опустилася абсолютна тиша. Шурхіт хвиль, бурмотіння Віті до риби - умовляння, щоб вона почала клювати, цвірінькання комах і тихий звук крил птахів, що перелітали між дерев, дзижчання комарів, коли легкий вітерець припиняв їх зносити з атаки на мене - все це щезло.
Я помотав головою, а потім якась сила примусила мене подивитися в небо над собою. Побачене приголомшило.
На висоті метрів 200 над нами в чорному коконі летів літак. Великий Сріблястий. Нібито звичайний літак. Тільки крил у нього не було. А вертикальний хвіст стабілізатору, що розміщується у всіх літаків позаду, був у висоту в рази 3 більший за звичний в такому випадку хвіст.
Яскраве блакитне небо, без хмар, і по ньому, немов мокриця, безшумно пересувається чорна витягнута пляма, а в ній летить літак. І ніякого шуму, ніякого звуку. Суцільне тіло літака. Сріблясте. Без будь-яких вікон та вогників.
Я закричав:
- Вітю! Ти це бачиш?
Він підняв голову, подивився уверх і сказав буденно:
- Ну і що? Літак у чорній плямі летить.
Тут у нього почало клювати, він підсік рибу, вона зірвалася і він з досадою сказав:
- Матвійович! У мене риба зірвалася через вас!
Я дивився на літак. Він летів у бік Києва, паралельно до Дніпра. Раптом я зрозумів, що не бачу його об'єм. Та я запізнився з цією думкою, бо от вже на небі чорна вертикальна стрічка, а от її і немає.
Коли повернулися до Києва, то я подав відповідний рапорт про це своєму керівництву, бо я тоді працював в якості старшого наукового співробітника у навпіл секретній організації, намалював бачене. Але на цьому все і закінчилося.
ID:
625094
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.11.2015 18:37:07
© дата внесення змiн: 30.11.2015 18:37:07
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую Вам за розповідь! 
