Співаєш пісеньку мені так гарно так красиво
Вона крізь вуха ллється в серце, в душу і в думки…
А раптом, ти не думав, в моїх думках навіки ти
Можеш оселитись та прописатись на завжди….
І що тоді мені робити? Як жити далі, як скажи?
Як дихати, як говорити? Коли повсюди будеш ти?
Тепер ти скажеш: «Нащо треба, мені оті твої слова?
Я хочу тілом володіти! На що мені твоя душа?»