У всього, знаєш, дуже дурна вдача,
А ти візьми і просто скажи... "Так".
І життя побіжить то, як мале дівча,
Що ніби бачить зелений світла знак.
Коли все божевільно і всюди сумбур,
Ти просто, як бувало, от скажи "Так"
Словом цим закінчиш невгамовний Сюр,
Серед якого був немов зовсім дивак...
Коли більше ніж будь-чого шляхів,
Ти просто скажи, одне єдине "Так".
І знатиму, що серед лярдів чоловіків,
Я не такий вже звичайнісінький юнак.
Коли пори йдуть як аркуші паперу,
Просто скажи, просто слово "Так".
І пробачу любу твою дурну манеру,
Навіть якщо ображає це хтозна-як.
Невже я прошу так прям забагато?
Лише сказати одне маленьке "Так"...
Не прошу весь світ, це вже грубувато,
Не треба мені жодних, жодних відзнак.
Лише коли тебе єдиний раз спитаю,
Щоб ти сказала мені те єдине "Так"
Я все, що від життя хотів, все пізнаю,
Буду найщасливіший, хоч і простак.
