Чому ти стоїш на місці? Зроби вже нарешті крок!
Вхопи мою теплу руку - летімо разом у космос! -
І чую: десь здалека лунає твій милий голос,
І каже: "Нам разом не бути! Засвой вже врешті урок!".
***
Думок моїх лине триплет до Сонця у височінь,
І кілька моїх прохань жадає сказати вже Богу:
"Хай милує доля нас і Ти, якщо маєш змогу!
Хотіла б, щоб він був мій 'ян', а я була його 'інь'...".
***
Та, схоже, не чує Бог... Вже й сакура перецвіла.
Ти іншу кохаєш... Налиється серденько кров'ю,
Я буду мовчати, дозволь лиш ділитись любов'ю!
Терпітиму біль, тільки хочу хоч краплю тепла.
***
Та, рано чи пізно, між нами наступить зима,
Прозріє душа і побачить в тобі звірюку,
У серці своїм пригрівала весь час я гадюку,
А в дяку - лиш мука і біль, більш нічого нема.
***
Та я тобі вдячна за все: за урок, за науку,
Залишся хоч другом мені, хоч знайомим на мить.
Ще, може, колись навчиш мене, як воно: жить,
І, може, таки колись подасиш мені руку...
Сподобалось... 
